Зміст
Необхідність в перетвореннях додаткової освіти дітей виникла ще давно, її реалізація запланована з 2014 р до 2020 р по Концепції, яка була затверджена 04.09.2014 р
Поняття додаткової освіти
Додаткова освіта – це програми, які не включені в обов’язковий список для вивчення за певними стандартами.
У сфері додаткової освіти є безліч значних проблем:
- Відсутність ефективного контролю, який надає можливість оцінювати рівень знань учнів і освітньої програми;
- Застаріла система управління і навчальна база;
- Відсутність мотивації у батьків, учнів і педагогів.
Наведений вище список можна продовжувати ще довго. Документ модернізації навчальних програм розроблений, для того щоб оновити існуючий лад доп. освіти і збільшити його конкурентоспроможність.
Місія
Концепція робить упор на місіях, втілення яких допоможе кардинально змінити погляди в нинішній системі. Це необхідно, тому що задача масового забезпечення учнів обов’язковим навчанням і надання доступу до середньої фахової та вищої освіти – вирішена.
Місія додаткової освіти дітей змінюється зі змінами цінностей і потреб суспільства. Концепція знаходить її:
- У забезпеченні умов для розвитку особистості учнів, можливості їх самовираження;
- У спонуканні дітей до розвитку;
- У вступі до програм навчання їх індивідуальності.
Це означає, що в 2020 р привабливість ладу доп. освіти зросте, тому що в його основу буде покладено мотивація і вільний вибір навчальних програм учнями.
завдання
Нинішня система освіти для дитини схожа на “соціальну сходи”. В освітніх установах діти отримують базову підготовку в необхідній кількості в рамках норми. Обов’язкова підготовка не залежить від стану здоров’я, соціального статусу капіталу сім’ї учнів.
Завдання Концепції:
- Забезпечення умов для роботи проектів, зокрема, ініціатив, для школярів різного віку;
- Забезпечення доступу до знань і нових технологій;
- Модернізація інфраструктури за допомогою держави і підвищення інтересу до інвестицій;
- Участь учнів та членів їх сімей в навчальних програмах;
- Поява дієвих способів оцінки результатів учнів;
- Оновлення змісту освітніх програм з метою їх збігу з інтересами певного учня і відповідності суспільним інтересами і потребами.
Етапи розвитку
Здійснення процесу розвитку освіти складається з двох етапів:
Перший етап – 2014-2017 рр. За цей період були фахівцями розроблено заходи в різних сферах розвитку. На цьому заснований план, який затверджений 24.04.2015г.
Другий етап – 2018-2020 рр. Даний етап стосується введення програм розвитку освітніх закладів та інших заходів на практиці. Акцент спрямований на роботу пілотних проектів та їх результати.
Основні показники плану розвитку
План Концепції розглядає безліч питань, що стосуються його авторитету і статусу в суспільстві. Головні моменти даної стратегії включають в себе:
- Особистісно-розвивальний потенціал;
- Якості вище, ніж у інших видів освіти;
- Неповторність і оригінальність програм навчання.
Особистісно-розвивальний потенціал
– новий метод освітнього процесу і ставлення до школяреві як до індивідуума. Його досягнення відбувається за допомогою комплексного підходу, який включає в себе наступні моменти:
- Добровільний вибір школярами програми навчання, педагога і її складності;
- Можливість експериментів з сутністю програми навчання, способом її подачі та оцінкою підсумків;
- Впровадження соціальної взаємодії і практичних завдань в навчальний процес;
- Зв’язок життя і освіти;
- Об’єднання учнів різних вікових категорій в групи. Це значно підвищить рівень спілкування і дасть дітям культурний і соціальний досвід;
- Право на досвід учнів, що отримується шляхом проб і помилок.
Конкурентні переваги
У запланованого додаткової освіти існують переваги перед нинішніми формами підходів до навчальних програм. Основні переваги над ними:
- Індивідуальність навчальних програм;
- Свобода вибору програми вивчення і викладача;
- Доступ до інформації, що цікавить для учнів;
- Глобальні знання в різних областях вивчення;
- Адаптація програм доп. освіти до змін інтересів і потреб у всьому світі;
- Персональне навчання.
Автори Концепції розвитку додаткової освіти дітей зробили акцент саме на персоналізації програм і права дітей як особистості. Якщо не врахувати цей момент, не вийде створити сприятливі умови для адаптації та соціалізації підростаючого покоління, відповідати інтересам і потребам учнів.
