Зміст
Чи можливий в 2020 році дефолт?
Історично зовсім недавно ми, населення Росії, вперше дізналися, що таке дефолт. «Несподівана», а насправді цілком закономірна фінансова катастрофа 1998 року вдарила по кожному росіянину і його сім’ї. З перших днів кризи він іменувався евфемізмом «дефолт», покликаним закамуфлювати ситуацію.
Ледве встала на ноги національна валюта впала в прірву, з якої злетіла зграя наслідків: зростання цін, інфляція, знецінення доходів пересічних громадян. Птах Злидні з тих пір кружляє над головами переважної маси населення, що живе від зарплати до зарплати, що має замість банківських накопичень різноманітні борги перед банками.
Похмурі прогнози професійних і самодіяльних економістів усіх рівнів в ЗМІ і негативні висловлювання фінансових оракулів в соцмережах з нагоди двадцятирічного ювілею Дефолту Першого, суперечать одне одному з промовами офіційних лідерів, посилюючи песимістичні настрої глибинного народу, який отримав за останні роки стійкий імунітет до хвороби під назвою «епідемічний оптимістичний ентузіазм ». Десятиліттями відвикати від позитивних зрушень в житті, суспільство охочіше вірить прогнозам про швидке повторенні дефолту або подібного йому фінансового катаклізму, ніж розповідям про перспективи проривів, які ось-ось відбудуться, років через п’ять. Або шість …
Економічна мета влади
Росія вийде на п’яте місце в світі до 2024 року. Така установка нинішнього керівництва країни. Для реалізації цього потрібно тільки підтягти співвідношення ВВП і паритету купівельної спроможності, ППС. Існує два списки, в яких всі країни розташовані за досягнутими ними показниками. Один список складається Міжнародним валютним фондом, другий Світовим банком, ніякої Росстат до участі в цьому не допускається. Зараз Росія утримує шосте місце в обох цих списках, відразу після Німеччини, перед Індонезією.
Уряд стверджує: завдання «потрапити в п’ятірку» цілком посильна, на доказ пред’являючи тенденцію зростання всупереч обмежувальним санкцій.
Трохи арифметики. У списку Світового банку нас від Німеччини відокремлюють дев’ять з невеликим відсотків. Якщо розвиватися з темпами більше 2% в рік, за п’ять років ми їх наздоженемо і переженемо. Правда, для цього потрібно, щоб «партнери» різко пригальмували і зупинилися в розвитку. В глибині своєї народ російський ще пам’ятає, як намагався наздогнати і перегнати Америку.
Ще один аргумент уряду: зовнішній державний борг, неплатежі за яким викликали кризу 1998 року, сьогодні нібито незначний. За минулі роки Росія розрахувалася майже по всіх боргах.
Абсолютні цифри боргу не розкриваються. За даними МВФ, у Росії він становить приблизно 5-10% від ВВП. У світі цей показник нижче тільки у чотирьох держав. Однак, визнає уряд, положення критично залежить від цін на енергоносії. Ця залежність, звичайно, ослабла, але падіння вартості чорного золота може привести до серйозних проблем.
Щоб підняти країну на п’яте місце в світі, уряд повинен: розвинути виробничий сектор; замістити імпорт вітчизняною продукцією; збільшити ставки оподаткування; стримати інфляцію; збільшити число працюючих, підвищивши пенсійний вік; знизити спад населення і добитися його приросту.
Деякі з намічених заходів – збільшення податків, наприклад, – легко вирішити одним розчерком пера. Раз, і підняли ПДВ! Виявляється, ефект вийшов зворотний – два, і зросла інфляція. Чи зможе нинішній уряд реалізувати амбітні плани, досягне запланованого в ударні терміни, або ми будемо мати негативний результат, черговий економічний конфуз?
За обсягом ВВП Росія в 2018 році зайняла 12 місце. На десятому Канада, одинадцята Корея (не плутати з КНДР, у тих все набагато гірше).
Глибинні шари народу не можуть збільшувати свою купівельну спроможність, тому уряду для підвищення ППС необхідно зобов’язати
тонкий верхній шар суспільства прийти на виручку, набуваючи в рази більше вілл, автомобілів, підприємств і родовищ корисних копалин.
Пророцтва фахівців
Влітку 2018 року Світовий банк опублікував негативний прогноз. На його думку, в найближчі роки світова криза досить імовірний. Для Росії це було б екстремальним випробуванням, підсумок якого відомий заздалегідь і називається дефолт.
Пом’якшуючи формулювання, в грудні минулого року постійний представник СБ сповістив, що наші справи не зовсім погані. Він вважає, що російський ВВП в 2018-2020 роках буде приростати на 1,5 … 1,8%, а потім може досягти зростання і в 3%. Потрібно тільки кваліфіковане управління.
Менш оптимістичні прогнози зробили фахівці Райффайзенбанку, які назвали нестабільність цін енергоносіїв головним викликом для Росії. Вони впевнені: загроза дефолту стане мінімальною, якщо світові ціни чорного золота наблизяться до ста доларів за барель. Наш уряд, зрозуміло, спростовує ймовірність кризи неплатежів в 2020 році.
Провідний фінансовий технолог Силуанов, жонглюючи цифрами, заявив, що доходи держави вже перевищили витрати. Він анонсував прибутку бюджету в 2020 році в 1,22 трлн. руб., в 2021 році 0,95 трлн. руб. Пом’якшить чи буфер товщиною 0,4% від ВВП удари нафтових цін, посилені новими санкціями, судити важко. Тим більше, що уряд вирішив рухатися вперед ударними ж темпами. Дмитро Пєсков на запитання про можливість збоїв в економіці країни запевнив: «Все буде добре, очікувати дефолту не варто». У зв’язку з цим доречно згадати слова В.В. Путіна: «Іноді він таку пургу несе …»
Чи пам’ятаємо уроки минулого?
Події двадцятирічної давності – підсумок провальної діяльності тодішнього уряду. Перманентне використання кредитів, невміння використовувати власні ресурси – головні його причини. Наповнення скарбниці безперервними запозиченнями викликало параліч виплат по боргах і порушення зобов’язань, даних кредиторам.
Неграмотне оподаткування малих і середніх підприємців ініціювало масовий відхід їх в тінь. Бродіння економіки на дріжджах кредитів принесло бюджетну діру в 29,4% ВВП. Поспішно придумані державні короткострокові зобов’язання втягнули у вир все фінансові ресурси. Маржа від спекуляцій облігаціями ДКО обіцяла гігантські відсотки, була так приваблива, що інвестори ввалився в них ресурси, вилучені з «народного» господарства.
У серпні 1998 «мильна бульбашка» лопнув. Держава оголосила себе банкрутом і відмовилася платити кредиторам.
Дегрессія російської валюти перетворилася в пікірування, що закінчилося знеціненням. У серпні 1998 року за долар США вимагали 6,29 руб. 1 вересня 1998 року – 9,33 руб., 1 жовтня – 15,91 руб. 1 січня 1999 року долар продавався за 20,65 руб.
Змінювались біля штурвалу економіки пілоти за двадцять років перевели пікірування в пологе зниження. Але сьогоднішні цифри 65 … 70 на доларовому «висотомірі» означають зовсім не початок зльоту. Вони навіть м’якої посадки не гарантують.
